ОСВІТА УПРОДОВЖ ЖИТТЯ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВЕКТОРА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Анотація

Глобалізаційні та інтеграційні тенденції, світові освітні процеси, які поширюються у соціумі та висувають нові вимоги до педагогічної науки і практики, зорієнтовують освітню спільноту на стрижневі концептуальні ідеї, принципи та підходи, характерні для європейської освіти.

На основі аналізу української і міжнародної документації в галузі освіти, освіти упродовж життя, постійного навчання, освіти дорослих (Меморандум щодо освіти упродовж життя, Копенгагенська декларація, Болонська декларація, Міжнародна стандартна класифікація освіти, інші законодавчі акти та документи), аналізу та вивчення здобутків академіків НАПН України та зарубіжних науковців із тематики дослідження, авторкою здійснено спробу представити різні погляди на тлумачення сучасного наукового терміна «освіта упродовж життя» та пов’язаних із ним понять; розкрито основні положення, в яких відображені необхідні вимоги сучасності до поширення певних освітніх явищ і тенденцій, зокрема «безперервної освіти», «освіти дорослих», та інше.

Стисло представлено функції освітньої діяльності для кращого розуміння її значущості за нинішніх умов; розкрито роль і значення освіти упродовж життя для особистісного і професійного розвитку особистості.

Актуальність представленого аналітичного дослідження зумовлена також тим, що основою глобалізованого світу стає «суспільство знань», в якому провідну роль починає відігравати інформація, володіння нею та знаннями, які підвищуватимуть конкурентоспроможність як окремих індивідуумів, так і країн, нададуть можливість дати ефективну відповідь на актуальні виклики сучасності.

Реформування освітньої галузі та її модернізація дали змогу визначити нові напрями освітньої науки, нові підходи у психології та педагогіці, посилили дослідницький потенціал, збагатили науковий понятійний апарат досліджень у царині освіти, тому авторка вважала за доцільне детальніше розглянути новітні терміни, що увійшли у понятійне поле едукаційної науки, глибше розкрити їхній зміст, розкрити та актуалізувати потребу упровадження тих явищ і процесів, що їх позначають.