ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ У РОЗВИТКУ СЛОВНИКА ДІТЕЙ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Анотація

Публікація актуалізує питання корекції загального недорозвинення мовлення у дітей старшого дошкільного віку та висвітлює вплив різних методик наочності на мовленнєвий розвиток дитини. Розширення словникового запасу дітей відіграє важливе значення у розвитку дитини тому що мовлення це – адаптація у суспільстві за допомогою обміну інформацію. Значну роль у формуванні мовлення займає рання діагностика мовленнєвих проблем та способи їх усунення. Тому використання наочних методик значно сприяє розвитку та корекції мовлення у дітей. У статті розглянуті особливості формування та розвитку словника у дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення за допомогою використання наочності. Діти означеної категорії зазнають труднощів через недостатній рівень розвитку мовлення, який багато в чому визначається недостатністю словникового запасу у оволодінні читанням, письмом та рахунком, а також у процесі розвитку комунікативних умінь та навичок. Ці фактори актуалізують дослідження дидактичних особливостей використання наочності у розвитку словника дітей із загальним недорозвиненням мовлення та вплив на його збагачення та активізацію застосування у корекційно-розвивальній роботі наочного моделювання, прийомів мнемотехніки. Під час проведення дослідження застосовувались еротичні та емпіричні методи. Робота містить огляд основних положень застосування наочності та окремих підходів для активізації словникового запасу, а саме методи наочного моделювання ,мнемосхеми, мнемотаблиці та мнемдоріжки. Важливе значення має поєднання наочного моделювання з іншими корекційними методами, які спрямовані на формування у дитини знань, умінь та навичок для правильного та зв’яного висловлювання. Спираюсь на практичні дослідження, вищезазначені методи є ефективними та сприяють збагаченню активного та пасивного словника у дітей з загальним недорозвиненням мовлення.