Освіта. Інноватика. Практика

МЕТОДОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕС ВИКЛАДАННЯ СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ЗВО: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Артем Бойченко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично обґрунтовано методологічні засади інтеграції здоров’язбережувальних технологій у викладання спортивно-педагогічних дисциплін як чинника формування відповідного середовища в закладах вищої освіти (педагогічного профілю). Виявлено протиріччя між суспільним запитом на фахівців-носіїв валеологічної культури та фрагментарним впровадженням оздоровчих практик в освітній процес. Застосування сучасних методів дослідження дозволило уточнити категоріальний апарат і розкрити середовищетворчий потенціал дисциплін. Систематизовано чотири домінуючі методологічні засади: системно-інтегративну єдність, особистісно-суб’єктну спрямованість, контекстуально-професійну орієнтацію та рефлексивно-діагностичну відкритість. На їх підставі сконструйовано структурно-функціональну модель, що інтегрує ціннісно-мотиваційний, змістово-технологічний, організаційно-діяльнісний та оцінювально-рефлексивний блоки в адаптивний механізм. Обґрунтовано, що переорієнтація з уніфікованих нормативних підходів на індивідуалізовані освітні траєкторії, формування стійкої ціннісної орієнтації на здоров’язбереження як професійний пріоритет, а також імплементація формувального оцінювання забезпечують синергетичний ефект, що сприяє підвищенню психоемоційної стійкості здобувачів вищої освіти та позитивно модифікує загальний соціально-психологічний клімат закладу вищої освіти.

Теоретична новизна дослідження полягає у переосмисленні традиційних підходів до здоров’язбережувальної діяльності у закладах вищої освіти (педагогічного профілю) через перехід від локальних і епізодичних оздоровчих практик до цілісної теоретико-методологічної системи. У межах запропонованого підходу фізичне виховання розглядається не лише як функціональний компонент професійної освіти, а як системоутворювальне ядро середовищної трансформації, здатне інтегрувати аксіологічні, організаційно-педагогічні та здоров’язбережувальні вектори освітнього процесу. Самостійне теоретичне значення має виокремлення комплексу механізмів, які забезпечують інституційні зміни в освітньому середовищі. До таких механізмів віднесено нормативне переформатування змісту та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, професійну ідентифікацію здоров’язбереження як ціннісного орієнтира педагогічної діяльності, а також механізми соціальної трансляції відповідних практик через міжсуб’єктну взаємодію учасників освітнього процесу. Отримані результати формують теоретико-прикладне підґрунтя для подальшого оновлення освітньо-професійних програм, розроблення валідного діагностичного інструментарію для оцінювання сформованості здоров’язбережувальної компетентності, а також для проведення наступної емпіричної апробації запропонованої моделі в умовах змішаного та цифрово-підтримуваного навчання.

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ» ЗАСОБАМИ БАТУТНОЇ ПІДГОТОВКИ

Оксана Бородіна, Олексій Шевченко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблему розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти спеціальності «Фізична культура і спорт» у процесі професійної підготовки. Обґрунтовано актуальність підвищення рівня координаційної підготовленості як чинника ефективного оволодіння складнокоординаційними руховими діями. Визначено необхідність пошуку педагогічно доцільних засобів удосконалення просторової орієнтації, рівноваги та узгодженості рухів. Акцентовано увагу на потенціалі батутної підготовки як засобу, що створює умови зміненої опори та підвищені вимоги до сенсомоторної регуляції рухів.

Метою дослідження було обґрунтувати ефективність застосування засобів батутної підготовки у розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти. Використано методи аналізу й узагальнення науково-методичної літератури, педагогічного експерименту, педагогічного тестування та математичної статистики.

У дослідженні брали участь здобувачі вищої освіти, розподілені на контрольну та експериментальну групи. В експериментальній групі застосовано методику з використанням вправ батутної підготовки, спрямованих на розвиток рівноваги, просторового орієнтування та координації рухів. Оцінювання здійснювалося за допомогою комплексу тестів, зокрема проб Бондаревського, вправ із перекидами та завдань на утримання рівноваги.

Результати засвідчили статистично значуще покращення показників координаційних здібностей у експериментальній групі (p<0,05), насамперед у показниках динамічної рівноваги, просторового орієнтування та узгодженості рухових дій. Встановлено диференційований характер впливу: найбільш чутливими є показники, пов’язані зі зміною положення тіла у просторі, тоді як окремі вестибулярні функції демонструють меншу динаміку.

Отримані результати підтверджують ефективність використання засобів батутної підготовки та доцільність їх інтеграції у систему професійної підготовки майбутніх фахівців.

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ

Ірина Будулуца — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено науково обґрунтовану методику поетапного розвитку професійної компетентності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти аграрного профілю, розроблену з урахуванням сучасних трансформацій у професійній та аграрній освіті. Обґрунтовано актуальність проблеми, зумовлену необхідністю підготовки педагогів, здатних ефективно діяти в умовах цифровізації, зміни змісту професійної підготовки та зростання вимог до якості освітнього процесу. На основі аналізу наукових джерел визначено недостатньо досліджені аспекти професійного розвитку викладачів, що потребують наукового розв’язання.

У межах статті уточнено трактування професійної компетентності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти аграрного профілю як інтегративної характеристики, що поєднує знання, уміння, цінності й особистісні якості, необхідні для успішної педагогічної діяльності. Запропонована методика ґрунтується на компетентнісному, системному, діяльнісному та особистісно орієнтованому підходах і має чітку структурно‑логічну будову. Виокремлено чотири взаємопов’язані етапи: діагностувально‑прогностичний, проєктувальний, інноваційно‑діяльнісний та рефлексивно‑корекційний. Кожен етап виконує специфічні функції та забезпечує поступальний розвиток професійної компетентності викладачів.

Наукова новизна полягає у розробленні цілісної системи професійного розвитку педагогів, що інтегрує формальну, неформальну й інформальну освіту, а також передбачає персоніфікацію освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Практична значущість методики полягає у її здатності забезпечувати підвищення рівня професіоналізму викладачів загальноосвітніх дисциплін, формування їхньої інноваційної культури, розширення спектра професійних умінь і сприяння підвищенню якості освітнього процесу в закладах професійної освіти аграрного профілю. Перспективи подальших досліджень пов’язані з уточненням змісту професійного розвитку педагогів та оцінюванням ефективності впровадження методики в реальних умовах функціонування закладу професійної освіти.

МЕТОДИКА ПРОЄКТУВАННЯ ЗАПИТІВ ДО МОВНИХ МОДЕЛЕЙ У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Олена Буряк, Ольга Кечик — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості проєктування запитів до мовних моделей у освітньому процесі як важливого елементу взаємодії з генеративним штучним інтелектом. На основі аналізу сучасних наукових досліджень встановлено, що, попри значний потенціал мовних моделей у створенні навчального контенту, питання їх педагогічно орієнтованого використання, зокрема формування запитів, залишається недостатньо розробленим у методичному аспекті. Виявлено, що якість відповідей мовної моделі значною мірою залежить від структури та змісту сформульованого запиту, що зумовлює необхідність переходу від інтуїтивного до цілеспрямованого підходу до їх проєктування.

У роботі запропоновано підхід до формування запитів, що передбачає їх структуризацію за компонентами «ціль – контекст – роль – обмеження – формат відповіді». На прикладах навчальних задач показано, що зміна структури запиту впливає на характер, повноту та зрозумілість згенерованого навчального контенту. Результати комп’ютерного експерименту з використанням мовних моделей свідчать про доцільність застосування структурованих запитів для підвищення точності відповідей та їх відповідності дидактичним цілям.

Запропоновано узагальнений шаблон запиту та визначено послідовність його формування, що може бути використана в освітній практиці для створення навчальних матеріалів і підтримки освітньої діяльності здобувачів освіти. Отримані результати можуть бути застосовані для розвитку цифрово-педагогічної компетентності користувачів та підвищення ефективності використання мовних моделей у освітньому процесі. Перспективою подальших досліджень є експериментальна перевірка ефективності запропонованого підходу в умовах реального освітнього середовища.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СПОРТИВНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ АДАПТИВНОГО СПОРТУ

Віта Ворона, Сергій Лазоренко, Максим Нєдєльчев — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті проведено системний аналіз та узагальнення ключових напрямів технологічної трансформації в адаптивному спорті. Встановлено, що сучасний етап розвитку галузі характеризується переходом від базової компенсації фізичних дефіцитів до створення складних людино-машинних систем.

Досліджено матеріалознавчий аспект інновацій, зокрема ефективність застосування вуглецевих полімерів та титанових сплавів у конструюванні протезів і спортивних крісел колісних. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що використання енергозберігаючих композитів дозволяє пара-атлетам досягати рівня енергоефективності, порівнянного з показниками елітного олімпійського спорту. Окрему увагу приділено практичній ергономіці: описано роль допоміжних засобів стабілізації (спеціалізованих блоків, адаптивних сидінь, ременів із множинними петлями), які критично важливі для забезпечення автономності та зниження ризику травматизації під час реабілітації ветеранів війни.

Наукову новизну роботи становить обґрунтування концепції «адаптивної синергії», яка інтегрує індивідуальне екіпірування у цифрову екосистему тренувального простору. Проаналізовано потенціал інерційних сенсорів, нейроінтерфейсів та VR-симуляторів як інструментів дата-орієнтованого управління підготовкою. Висвітлено архітектурно-технологічний аспект: спортивна споруда розглядається не лише як безбар’єрний об’єкт, а як інтелектуальне середовище з впровадженими системами контролю мікроклімату та цифровою навігацією.

На основі опрацьованого масиву джерел систематизовано критерії доцільності впровадження інновацій, що включають нозологічну відповідність, ергономічну автономність, цифрову інтегрованість та інфраструктурну сумісність. У висновках акцентовано увагу на необхідності подолання існуючого в Україні «інфраструктурного бар’єру» в освітніх закладах через впровадження мобільних адаптивних модулів та підготовку фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАСОБУ JAMOVI У ВИКЛАДАННІ МЕТОДІВ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Яна Жерновнікова, Світлана Пятисоцька — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості використання сучасних інформаційних технологій у процесі вивчення методів математичної статистики у закладах вищої освіти. Обґрунтовано, що формування у здобувачів освіти вмінь аналізувати, узагальнювати та інтерпретувати емпіричні дані є важливою складовою їхньої професійної підготовки у сфері фізичної культури та спорту. Визначено, що ефективність засвоєння статистичних знань значною мірою залежить від поєднання теоретичного матеріалу з практичною діяльністю, що реалізується шляхом використання спеціалізованого програмного забезпечення.

Визначено можливості застосування програмного середовища jamovi як ефективного інструменту статистичного аналізу даних. Описано його функціональні особливості, зокрема зручний інтерфейс, що базується на принципі електронної таблиці, та можливість виконання широкого спектра статистичних процедур. На прикладі антропометричних даних спортсменів продемонстровано процес розрахунку основних показників описової статистики, включаючи середні значення, медіану, дисперсію та стандартне відхилення. Особливу увагу приділено засобам візуалізації даних у jamovi, таким як гістограми, графіки щільності, коробкові та скрипкові діаграми. Які дозволяють здійснювати комплексний аналіз структури та розподілу даних. Розглянуто процедуру перевірки статистичних гіпотез за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, що забезпечує визначення статистично значущих відмінностей між досліджуваними групами. Описано також можливості проведення кореляційного аналізу, що дозволяють встановлювати взаємозв’язки між показниками.

Встановлено, що інтеграція програмного засобу jamovi у навчальний процес сприяє активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти, розвитку їхніх аналітичних здібностей і формуванню дослідницьких компетентностей. Використання зазначеного програмного продукту забезпечує підвищення ефективності навчання, наочність представлення результатів і практичну спрямованість освітнього процесу, що є важливим чинником підготовки конкурентоспроможних фахівців у галузі фізичної культури та спорту.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ВВНЗ

Ольга Зінченко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості діагностики розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового управління в умовах освітнього процесу вищих військових навчальних закладів. Уточнено зміст поняття діагностики розвитку управлінської компетентності як процесу виявлення, інтерпретації та прогнозування змін у її сформованості. Обґрунтовано необхідність переходу від статичного оцінювання до діагностики, орієнтованої на фіксацію динаміки розвитку та діяльнісних проявів компетентності.

Визначено структуру управлінської компетентності, що включає мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний і рефлексивно-регулятивний компоненти, та на цій основі розроблено систему релевантних критеріїв і показників її оцінювання. Запропоновано рівні розвитку управлінської компетентності (низький, середній, достатній, експертний), які відображають якісні зміни у здатності майбутніх офіцерів здійснювати управлінську діяльність. Показано, що визначені критерії та показники мають бути операціоналізовані через діяльнісні прояви, що забезпечує об’єктивність і відтворюваність результатів діагностики.

Обґрунтовано підходи до добору діагностичного інструментарію, що передбачає поєднання ситуаційних завдань, імітаційного моделювання, експертного оцінювання та рефлексивних процедур. Доведено, що використання комплексного діагностичного інструментарію забезпечує чутливість до змін у розвитку компетентності та дозволяє отримувати валідні дані щодо її сформованості. Окреслено значення аналітико-прогностичного компонента як ключового для інтерпретації результатів діагностики та прийняття педагогічних рішень.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах, зокрема для підвищення обґрунтованості оцінювання та корекції змісту підготовки. Запропоновані підходи сприяють підвищенню ефективності підготовки майбутніх магістрів військового управління та забезпеченню її відповідності сучасним вимогам професійної діяльності офіцера.

МИСТЕЦЬКИЙ КОНТЕКСТ У РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУР

Аліна Кикилик, Світлана Пірошенко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті акцентовано увагу на інтеграції міжпредметних знань в контексті літературної освіти, завдяки цьому розкриті активні методи навчання, серед яких проєктні технології займають провідну позицію. Авторками проаналізовані ефективні засоби реалізації таких технологій у площині мистецького контексту в інтегрованому курсі української та зарубіжної літератур.

Підкреслено, що завдяки використанню мистецьких матеріалів (живопис, графіка, театр, музичні твори, кіно та сучасні мультимедійні ресурси) учні отримують можливість глибше проникнути у зміст літературного твору, відчути його емоційно та інтерпретувати крізь власну творчість. Запропоновано поєднання різних видів мистецтва з літературним матеріалом, що сприяє підвищенню мотивації учнів, активізації пізнавальної діяльності на сучасних уроках.

Наведено приклади інтегрованих проєктів у базовій школі, що демонструють можливості практичного застосування мистецького контексту для глибшого освоєння літератури та формування естетичного і культурного досвіду учнів. Виокремлено творчі завдання щодо створення ілюстрацій до поезії, музичне оформлення прозових уривків, театралізацію сцен та монтаж відео- і анімаційних проєктів, які допомагають учням виразити своє бачення художнього твору та розвивати міжпредметні компетенції.

Проілюстровані приклади мистецьких діалогів, що подані у сучасних підручниках інтегрованого курсу (української та зарубіжної літератур), які зорієнтовують на текстоцентричне викладання та візуально-орієнтоване сприйняття сучасних підлітків у векторі проєктної діяльності.

У такому контексті авторками здійснено висновок, що мистецький контекст у проєктній діяльності дозволяє поєднувати аналіз тексту та його художню реалізацію, сприяє формуванню цілісного сприйняття літературного твору. Вивчення інтегрованого курсу (української та зарубіжної літератур) вимагає від учителя не просто механічного поєднання авторів, а виявлення спільних естетичних паралелей, що пронизують світовий культурний простір.

ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ТОРГІВЛІ

Володимир Костель — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати теоретичного дослідження, спрямованого на уточнення змісту та структури економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі. На основі порівняльного аналізу наукових підходів вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено відсутність єдиного тлумачення цього поняття та виявлено розбіжності у визначенні його родових і видових ознак. У роботі запропоновано авторську інтерпретацію економічної компетентності як інтегральної якості особистості, що поєднує готовність і здатність діяти в умовах ринку, синтез економічних знань, практичного досвіду, ціннісних орієнтацій фінансової відповідальності та етичного підприємництва, а також уміння застосовувати інструменти раціонального прийняття рішень у професійній діяльності.

Визначено структурні компоненти економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі: мотиваційно‑ціннісний, когнітивний, діяльнісний та особистісно‑рефлексивний. Кожен із них виконує специфічну функцію у формуванні здатності майбутнього фахівця до аналітичного мислення, ефективного управління товарними потоками, здійснення комерційних операцій, прогнозування ринкової кон’юнктури й забезпечення економічної результативності діяльності торговельного підприємства. Обґрунтовано логічні взаємозв’язки економічної компетентності з іншими професійними та субкомпетентностями, зокрема підприємницькою, що дало можливість окреслити її місце в загальній системі професійної підготовки.

Отримані результати мають теоретичну й практичну значущість: вони уточнюють зміст категоріального апарату, слугують основою для конструювання освітніх програм та визначення критеріїв оцінювання рівня сформованості економічної компетентності. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення моделі її формування, емпірична перевірка педагогічних умов та визначення ефективних освітніх технологій, спрямованих на розвиток економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі.

ВИХОВАННЯ ДІДЖИТАЛ-КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК ОДИН ІЗ КЛЮЧОВИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Наталія Мордовцева — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблему виховання діджитал-культури здобувачів освіти як один із потенційно значущих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей, що набуває актуальності в умовах цифрової трансформації суспільства, модернізації освітнього середовища та зростання вимог до підготовки сучасного фахівця. Аналіз науково-педагогічної, психологічної та спеціальної літератури засвідчує наявність стійкого інтересу дослідників до питань цифрової грамотності, цифрової компетентності та цифровізації освіти, водночас простежується певна недостатність уваги до розкриття виховного потенціалу діджитал-культури у контексті формування інноваційної та дослідницької компетентностей здобувачів освіти.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей виховання діджитал-культури здобувачів освіти як одного із важливих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей. Уточнено зміст поняття «діджитал-культура» та окреслено її основні структурні компоненти. Підкреслюється, що сформованість діджитал-культури може виступати передумовою розвитку здатності до творчого мислення, продукування нових ідей тощо.

Зазначається, що діджитал-культура певною мірою пов’язана з розвитком дослідницької компетентності через формування навичок пошуку, критичного аналізу, систематизації інформації, використання електронних ресурсів і дотримання принципів академічної доброчесності. Окреслено педагогічні умови, за яких виховання діджитал-культури здобувачів освіти може бути більш ефективним, зокрема інтеграцію цифрових технологій в освітній процес, створення безпечного цифрового середовища, розвиток критичного мислення, а також активізацію проєктної та дослідницької діяльності. Наголошено на доцільності гармонійного поєднання технологічного та виховного компонентів цифровізації освіти. Перспективи подальших досліджень пов’язано з подальшим теоретичним опрацюванням та можливим експериментальним вивченням моделей формування діджитал-культури здобувачів освіти в умовах використання штучного інтелекту та змішаного навчання.

ТЕХНОЛОГІЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В НАВЧАННІ УЧНІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Лариса Одинченко, Юрій Косенко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено питання впровадження технології візуалізації в освітній процес спеціальної школи. Актуальність дослідження зумовлена специфікою психічного розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями, зокрема наочно-образним характером їхнього мислення та значними труднощами у сприйнятті абстрактного навчального матеріалу. Візуалізація розглядається як фундаментальний когнітивний інструмент, що забезпечує трансформацію складного теоретичного контенту з математики, історії та географії у доступну для розуміння структурно-образну модель. Розглянуто дидактичний потенціал різнопланових засобів візуальної підтримки, їхнє значення у корекції та розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями. Систематизовано функції візуалізації (когнітивно-стимулювальна, компенсаторно-структурувальна, розвивальна, дидактично-інтегративна, контрольно-коригувальну, компетентнісно-орієнтувальна) в навчанні дітей зазначеної категорії. Авторами представлено розгалужену класифікацію засобів візуалізації навчальної інформації – від традиційних наочно-ілюстративних, картографічних і символьно-алгоритмічних до сучасних мультимедійних, інтерактивних засобів, графічних органайзерів та інструментів візуалізації даних. Детально висвітлено прикладні прийоми візуальної підтримки, які полегшують сприйняття учнями складної картографічної інформації на уроках географії та історії. Схарактеризовано графічні органайзери, що спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності школярів з інтелектуальними порушеннями. Такі візуальні опори як схеми, таблиці, діаграми Венна дозволяють мінімізувати розумове навантаження, змістити акцент з освітнього компонента на корекційно-розвитковий. Констатовано, що за умови врахування особливостей психічного розвитку та індивідуальних пізнавальних можливостей учнів спеціальної школи, технологія візуалізації забезпечує свідоме засвоєнню знань і створює підґрунтя для успішної соціалізації особистості в умовах сучасних освітніх викликів.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Лариса Петриченко, Вероніка Одарченко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено теоретичне обґрунтування проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності в закладах загальної середньої освіти у контексті сучасних викликів. Автор акцентує увагу на тому, що на сучасному етапі інноватизація виступає не лише як процес впровадження новітніх технологій, а як цілісна модернізація філософії навчання, управління та взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність переходу від адаптивної до випереджувальної моделі професійного розвитку педагога, що базується на суб’єктній позиції та здатності до самостійного проєктування інноваційного освітнього простору. У роботі деталізовано компонентну структуру професійної готовності вчителя, яка інтегрує мотиваційний (внутрішня інтенція до оновлення практики), змістовий (система знань про цифрові та освітні технології) та процесуальний аспекти. Особливу увагу приділено ролі професійного самоменеджменту як ключового інструменту рефлексивного управління власною діяльністю та побудови індивідуальних освітніх траєкторій у межах «зони професійного зростання». Визначено та систематизовано шляхи реалізації готовності до інноваційної діяльності, серед яких пріоритетними є: створення стимулюючого інноваційного середовища, неперервний професійний розвиток у цифровому форматі, впровадження технологій самоменеджменту та активна дисемінація успішного педагогічного досвіду в межах мережевої взаємодії. Доведено, що модернізація системи підвищення кваліфікації на засадах андрагогіки та гнучкості забезпечує синергію між інноваційною та цифровою компетентностями педагога. Узагальнено, що фінальним результатом та вищим ступенем готовності вчителя є його професійна самореалізація – цілісний процес розкриття творчого потенціалу особистості, що дозволяє педагогу виступати активним суб’єктом розбудови сучасного інноваційного освітнього простору України.

ДЕРЖАВНІ ІНІЦІАТИВИ РОЗВИТКУ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ОСВІТІ КИТАЮ

Аліна Сбруєва — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз державних ініціатив розвитку змішаного навчання у вищій освіті Китаю та шляхів їх інтеграції у глобальну освітню стратегію в межах програми Digital Silk Road; виявлено їх цілі, завдання, механізми реалізації, масштаби поширення та міжнародного впливу.

З’ясовано стан розробки досліджуваної проблеми, зокрема щодо глобальних процесів цифровізації освіти, державної політики цифровізації освіти Китаю, характеристики державних ініціатив у сфері змішаного навчання як інструменту державної політики модернізації освіти.

Обґрунтовано роль цифровізації освіти та змішаного навчання як передумов формування державної освітньої політики. Схарактеризовано державну політику Китаю у сфері цифровізації освіти як системний і централізований процес, що забезпечує інтеграцію цифрових технологій у навчальний процес.

Проаналізовано ключові державні ініціативи, зокрема National MOOC Initiative, Education Informatization 2.0 Action Plan, Initiative “First-Class Undergraduate Courses” («Golden Courses»), Smart Education of China Platform. Визначено їх цілі, завдання, суб’єкти та об’єкти реалізації, а також етапи розвитку. Доведено, що зазначені ініціативи формують цілісну еволюційну модель розвитку змішаного навчання - від створення цифрової інфраструктури до формування освітніх екосистем.

Здійснено порівняльний аналіз державних ініціатив за масштабами їх впливу на національному та глобальному рівнях. Встановлено, що сучасний етап розвитку змішаного навчання у Китаї пов’язаний із виходом за межі національної освітньої системи та інтеграцією у глобальний освітній простір у межах програми Digital Silk Road.

Зроблено висновок про формування в Китаї багаторівневої системи розвитку змішаного навчання, що поєднує технологічні, організаційні та педагогічні компоненти та має виражений міжнародний вимір.

НАВИЧКИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ: ВІД ВИЗНАЧЕННЯ ДО ВИМІРЮВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДГОТОВКИ

Діана Смужаниця — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему визначення і структурування навичок міжкультурної комунікації як вимірюваних результатів професійної підготовки майбутніх менеджерів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням культурної, мовної, організаційної та цифрової різноманітності управлінської діяльності. У мультикультурних командах, міжнародних проєктах, віртуальній співпраці та транскордонній діловій взаємодії майбутньому менеджеру недостатньо загальної обізнаності про інші культури або функціонального володіння іноземною мовою. Йому потрібні практичні навички, що дають змогу інтерпретувати культурно зумовлені смисли, адаптувати комунікацію, попереджати непорозуміння, підтримувати інклюзивну взаємодію та ухвалювати етично коректні рішення в ситуаціях комунікативної невизначеності. Мета статті полягає в обґрунтуванні вимірюваної рамки навичок міжкультурної комунікації майбутніх менеджерів на основі сучасних наукових результатів. У дослідженні використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизацію та категоризацію наукових джерел з проблем міжкультурної компетентності, культурного інтелекту, емоційного інтелекту, управління мультикультурними командами, інклюзивного лідерства та цифрової міжкультурної взаємодії. У статті уточнено, що навички міжкультурної комунікації доцільно розглядати як прикладний і спостережуваний складник міжкультурної компетентності. Вони виявляються у конкретних управлінських діях: активному слуханні, уточненні смислів, адаптації повідомлень, емоційній саморегуляції, посередництві в комунікативних напруженнях, координації мультикультурної командної роботи та етичному використанні цифрових засобів комунікації. Запропонована рамка охоплює вісім груп навичок: культурну саморефлексію; інтерпретацію культурно зумовлених смислів; адаптивну вербальну й невербальну комунікацію; емоційну саморегуляцію та емпатію; управління міжкультурною взаємодією; попередження конфліктів і посередництво; цифрову міжкультурну комунікацію; інклюзивне управлінське ухвалення рішень. Кожну групу можна описати через спостережувані індикатори й використати для розроблення освітніх компонентів, тренінгових завдань, критеріїв оцінювання та діагностичних інструментів у підготовці менеджерів.

РЕАЛІЗАЦІЯ АНДРАГОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ У МОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ

Оксана Совгар, Діана Панова, Світлана Чернецька — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено концептуальні засади та практичні аспекти вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів до іншомовної комунікації в умовах реформування системи вищої військової освіти. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування доцільності впровадження андрагогічного підходу у процес мовної підготовки військовослужбовців та визначення комплексу педагогічних умов, що забезпечують його ефективну реалізацію в освітньому просторі військових вишів. Методологічну основу дослідження становить системний аналіз сучасних наукових джерел, у роботі використано порівняльно-педагогічний метод для зіставлення традиційних та андрагогічних моделей навчання, а також метод узагальнення для формування науково-методичних рекомендацій. У ході дослідження встановлено, що дорослі здобувачі військової освіти мають специфічні когнітивні та мотиваційні характеристики, що потребує відходу від класичних педагогічних шаблонів. Доведено, що системне застосування андрагогічних принципів, зокрема самоспрямованості навчання, пріоритетності професійного досвіду як базису для нових знань, невідкладності практичного застосування навичок та проблемоцентричності, сприяє суттєвому підвищенню внутрішньої мотивації курсантів. Особливу увагу приділено методичному інструментарію: обґрунтовано, що використання інтерактивних методів (моделювання типових професійних ситуацій, тактичні рольові ігри, метод кейсів, проєктна діяльність) у поєднанні з технологіями змішаного навчання забезпечує формування стійких навичок іншомовного спілкування у стресових ситуаціях. Зроблено висновок, що впровадження запропонованої андрагогічної моделі дозволяє підготувати офіцера, здатного до гнучкої професійної комунікації, критичного мислення та швидкої адаптації до вимог міжнародного військового співробітництва. Перспективи подальших досліджень вбачаються в розробці адаптивних цифрових платформ для індивідуалізації мовної підготовки військових фахівців.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ТА МОНІТОРИНГУ STEAM ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Наталія Сороко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі використання штучного інтелекту для моніторингу та організації STEAM-освіти та освітнього середовища закладу загальної середньої освіти. Увага приділяється аналізу наукової літератури для визначення особливостей інструментів штучного інтелекту, їх категорій та характеристик для педагогічної діяльності вчителів. Для забезпечення якості статті були проаналізовані публікації, що включені до баз даних Web of Science та Scopus. Метою статті є аналіз ролі штучного інтелекту в управлінні та моніторингу STEAM-освітнього середовища у закладах загальної середньої освіти. Ми визначили, що важливими є регулярний аналіз зворотного зв'язку, оцінка ресурсного забезпечення (обладнання, цифрові інструменти, навчальні матеріали), аналіз педагогічних підходів (проектне навчання, інтегровані уроки, міжпредметні проекти), залучення учнів та батьків до процесу оцінювання, моніторинг STEAM-освіти для її корекції та інтеграція інноваційних технологій в освітній процес. Етичне та правильне впровадження ШІ в STEAM-освіті стає все більш актуальним, оскільки учні активно його використовують. Серед категорій – генеративні освітні системи, інтелектуальні репетитори, інструменти для створення контенту, системи оцінювання, аналітика та дослідження, обробка природної мови. Було визначено такі характеристики інструментів ШІ: мотиваційний вплив на учнів, персоналізація навчання, аналітика навчання, зворотний зв'язок, розвиток креативного та критичного мислення та підтримка вчителів. Перспективи подальших досліджень включають розробку методологічних рекомендацій щодо використання ШІ для організації та моніторингу STEAM-освіти для вчителів середньої школи.

СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НГУ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СИЛИ В РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Олександр Хацаюк, Сергій Жембровський — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично обґрунтовано сутність, зміст та структуру формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до застосування заходів фізичного впливу та сили в умовах сучасної службово-бойової (оперативної) діяльності. Проведено аналіз наукових джерел 2020-2025 років, що висвітлюють питання спеціальної фізичної підготовки, педагогічного моделювання професійної готовності та оновлення змісту військово-прикладних дисциплін. Встановлено, що готовність майбутнього офіцера є інтегральним особистісно-професійним утворенням, яке поєднує мотиваційно-ціннісний, когнітивно-правовий, операційно-діяльнісний, психофізичний та рефлексивно-коригувальний компоненти.

Розроблено авторську поетапну логіку формування готовності та критеріально-рівневу модель її діагностування, що включає систему критеріїв, показників і чотирирівневу шкалу оцінювання. Запропонована модель створює методологічну основу для педагогічної апробації та інтеграції у навчально-тренувальний процес майбутніх офіцерів, сприяє підвищенню ефективності формування професійно важливих компетентностей та забезпечує готовність курсантів і курсанток діяти правомірно, технічно ефективно та психологічно стійко в умовах варіативного силового контакту (екстремальних умовах службово-бойової (оперативної) діяльності.

Перспективи подальших наукових досліджень передбачають комплексну розробку та апробацію експериментальних організаційно-педагогічних умов, які сприяють формуванню готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до застосування заходів фізичного впливу, сили. Окрім цього, вони включають створення та тестування спеціалізованої педагогічної технології, призначеної для системи спеціальної фізичної підготовки у вищих військових навчальних закладах інституцій сектору безпеки та оборони. Такий підхід дозволяє поєднати теоретичне обґрунтування з практичною реалізацією навчально-тренувального процесу, забезпечуючи готовність представників досліджуваної категорії до професійної діяльності в екстремальних умовах службово-бойової (оперативної) діяльності.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЧИННИКИ ОСВІТНЬОЇ НЕРІВНОСТІ У ЗМІШАНОМУ НАВЧАННІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Хао Чжоу — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичне узагальнення сучасних наукових підходів до осмислення змішаного навчання у закладах вищої освіти через призму освітньої нерівності. Вихідною є теза про те, що змішане навчання не слід розглядати лише як технічне поєднання очної та онлайн-роботи або як універсальний засіб підвищення гнучкості освітнього процесу. Показано, що його вплив на доступність освіти визначається не самим фактом використання цифрових платформ, LMS, Moodle чи вебсервісів, а якістю управлінських, координаційних і цифрово-педагогічних рішень, на основі яких вибудовується освітнє середовище. Метою статті є теоретичне узагальнення наукових джерел, присвячених змішаному навчанню, та виявлення тих організаційних, координаційних і педагогічних практик, які сприяють розширенню або звуженню освітніх можливостей різних груп здобувачів освіти. Методологічну основу дослідження становлять аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та проблемно-тематичне групування сучасних наукових праць. Аналіз джерел дав підстави стверджувати, що бар’єри участі у змішаному навчанні мають технічний, організаційний, педагогічний і психологічний характер. Вони пов’язані зі складною навігацією цифрових курсів, фрагментацією платформ і каналів комунікації, перевантаженням асинхронною роботою, слабкою видимістю підтримки, недостатньою координацією між дисциплінами, а також із нерівномірною цифровою та інформаційною готовністю здобувачів освіти. Обґрунтовано, що значна частина цих бар’єрів виникає не лише через індивідуальні труднощі здобувачів освіти, а й через спосіб організації самого освітнього середовища, тому може розглядатися як показник інституційної спроможності закладу вищої освіти керувати змішаним навчанням. Узагальнення наукових праць дозволило виокремити практики, що знижують ризик освітнього виключення, зокрема структурну прозорість цифрового курсу, стабільну комунікацію, повторний і різноформатний доступ до матеріалів, формувальне оцінювання, координацію навантаження та своєчасну підтримку здобувачів освіти. Показано, що за відсутності цілісної організаційної логіки змішане навчання може не зменшувати, а посилювати освітню нерівність. Практичне значення статті полягає в уточненні орієнтирів для вдосконалення цифрового середовища, педагогічної взаємодії та інституційної координації у закладах вищої освіти.

СТВОРЕННЯ STEM-ОРІЄНТОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ГАЛУЗІ НУШ

Ганна Чух — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено питання створення STEM-орієнтованого середовища на уроках мовно-літературної освітньої галузі. Обстоюється позиція про те, що впровадження такого підходу в методиці викладання філологічних дисциплін забезпечує реалізацію міждисциплінарних зв'язків, що є ключовим фактором у формуванні цілісної світоглядної парадигми та наукової й технологічної грамотності школярів.

Особливу увагу приділено вдосконаленню предметно-методичної компетентності педагога в частині конструювання STEM-орієнтованих дидактичних матеріалів для учнів НУШ. Наведено приклади завдань до текстів STEM-орієнтованої тематики, узятих з науково-популярних видань зарубіжних авторів, підручників інтегрованого курсу «Українська мова, українська та зарубіжна літератури» для учнів 8, 9 класів закладів ЗЗСО. Кожне з завдань має методичний коментар, який сприяє розвитку предметно-методичної професійної компетентності вчителів української мови і літератури в контексті STEM-освіти. Відзначено, що автори деяких підручників Нової української школи демонструють якісно вдосконалені підходи до добору STEM-орієнтованих текстів та лінгвістичних чи літературознавчих завдань до них, однак подібна практика все ще не набула масового характеру в підручникотворенні мовно-літературної освітньої галузі НУШ.

Сформульовано висновок, що впровадження дослідницьких завдань, розвиток допитливості та командної взаємодії перетворюють мовно-літературну освіту на дієвий інструмент формування цілісного світогляду учня, готового до викликів високотехнологічного суспільства. Інтеграція STEM-технологій у викладання української мови та літератури забезпечує перехід від репродуктивного навчання до дослідницького. Ключовою умовою успіху цього процесу є трансформація методичних підходів та популяризація ідей створення STEM-орієнтованого середовища в системі післядипломної педагогічної освіти, сприяння розвитку в учителів уміння добору таких текстів і завдань до них, удосконалення методики їх використання.

МЕТРОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ WEARABLE-ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЗНАЧЕННІ ТРЕНУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ СПОРТСМЕНІВ РІЗНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Олена Школа, Олена Фоменко, Ігор Пелешенко — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто метрологічну надійність wearable-технологій у визначенні тренувального навантаження спортсменів різної кваліфікації. Актуальність дослідження зумовлена стрімким впровадженням цифрових сенсорних систем у спортивну практику та необхідністю забезпечення достовірності отриманих даних. Метою роботи є оцінка точності, відтворюваності та валідності показників, що реєструються wearable-пристроями під час виконання фізичних навантажень різної інтенсивності. У дослідженні проаналізовано показники внутрішнього та зовнішнього тренувального навантаження, зокрема частоту серцевих скорочень, варіабельність серцевого ритму, рівень енергетичних витрат і інтегральні індекси навантаження. Порівняння здійснювалося між даними wearable-пристроїв та еталонними методами вимірювання. Встановлено, що точність показників значною мірою залежить від інтенсивності фізичної роботи, типу сенсорів і рівня підготовленості спортсменів. Результати дослідження свідчать, що у спортсменів високої кваліфікації спостерігається менша варіативність показників та вища узгодженість даних, тоді як у менш підготовлених осіб фіксується збільшення похибок вимірювання. Виявлено основні джерела метрологічних похибок, серед яких рухові артефакти, індивідуальні фізіологічні особливості та алгоритмічні обмеження пристроїв. Додатково встановлено, що різні типи wearable-пристроїв демонструють неоднаковий рівень чутливості до змін фізичного навантаження, що обумовлено відмінностями у принципах роботи сенсорів та алгоритмах обробки даних. Визначено, що використання комплексного підходу до оцінки тренувального навантаження, який поєднує кілька показників, дозволяє підвищити загальну достовірність отриманих результатів. Отримані результати дозволяють обґрунтувати доцільність використання wearable-технологій у тренувальному процесі за умови врахування їх метрологічних характеристик.

ІНДИВІДУАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА ЯК ОСВІТНЯ ІННОВАЦІЯ ХХІ СТОЛІТТЯ

Валентина Шпак, Інна Литвин — Fri, 29 May 2026 00:00:00 +0300

Висвітлено проблему раннього дитячого аутизму як поширеного явища у світовій психологічній та педагогічній практиці. Наведено статистичні дані та результати сучасних досліджень у галузі початкової та спеціальної освіти.

Мета статті – надати теоретичне обґрунтування індивідуальних стратегій навчання учнів початкової школи з розладами аутистичного спектру як освітньої інновації XXI століття.

У процесі розроблення проблеми впровадження індивідуальних стратегій навчання дітей молодшого шкільного віку з РАС як освітньої інновації XXI століття застосовано комплекс теоретичних методів науково-педагогічного дослідження, як-от: вивчення та аналіз наукової літератури, нормативних документів, статистичних даних для з'ясування стану обраної проблеми в сучасній теорії початкової та спеціальної освіти; конкретизація, індуктивний метод для визначення сутності ключових понять, вироблення індивідуальних стратегій навчання для дітей молодшого шкільного віку з РАС; узагальнення, систематизація для формулювання дискусійних питань та висновків на основі результатів наукового дослідження.

Були оцінені результати психолого-педагогічних досліджень і виявлені типові помилки, що допускаються у процесі взаємодії батьків і вчителів із дітьми з РАС. Наведено приклади індивідуальних стратегій навчання молодших школярів із РАС і правила реалізації цих стратегій.

Зроблено висновок, що індивідуальні стратегії навчання молодших школярів із РАС можуть значно зменшити прояви аутизму і допомогти встановити позитивний емоційний контакт між дітьми і батьками, стимулювати інтерес дітей із РАС до навколишнього світу, їхню активність і бажання взаємодіяти, зменшити епізоди самоагресії, зовнішньої агресії та негативізму, а також покращити мовленнєвий розвиток.